Версія для друку та PDF

Історія про папугу, що не міг літати (казка)

Жаконя – це молодий папуга, який через помилку людей більше не може літати. Коли він був малесеньким папугою, господиня Варвара випадково прищемила дверми його крило. Безкінечні відвідування ветеринарів, операції по відновленню постраждалого крила, всілякі дієти, навіть навіювання – нічого не дали. Чарівне зілля з плантацій господині також не допомогло.

Через два роки, коли Варвара вже відчаялася та хотіла забути про лікування улюбленого папуги, що понуро лежав у клітці та спідлоба дивився на неї, у їхньому районі з’явився новий, і як казали, вмілий та знаючий ветеринар.

Вирішивши сходити до нього, жінка у відчаї сказала: «Якщо вже і він не зможе його вилікувати, то будь, що буде!». Подзвонивши в ту ветеринарну клініку, зраділа, що їй призначили прийом на 14:30 наступного дня.

Сяяло сонце. Віяв легенький вітерець. Тиша. Все наче передчувало позитивний результат, але хто знає…

Жаконя вже стомився від незчисленних оглядів та операцій, тому втратив віру в вилікування свого багатостраждального крила. Наступного дня, в призначений час, жінка сиділа біля кабінету ветеринара Жоріка разом з Жаконею. Ось настав довгожданий час огляду. Пів години тривав огляд, Жорик супився, пропонував зробити переливання крові, поставити невеликі імпланти… Погодилися. А тоді призначили операцію, яка тривала довгих три години.

Варвару аж у піт кидало в коридорі. Та коли вийшов Жорік, по його сяючому обличчю зрозуміла – все відбулося вдало.

Досі не може забути осяйної усмішки лікаря… Ось, нарешті, лікар виходить із задоволеною усмішкою та оповіщає жінку, що операція пройшла успішно, і Жаконя знову зможе відчути радість від польоту.

Вона заглянула в операційну. Жаконя лежав із заплющеними очима, крильце було забинтоване. Мимоволі у жінки вирвалося: «Бідний мій! І це все через мене. Буду завжди обережною з тобою. Ти мені так потрібен веселим. А це можливо, лише коли будеш здоровим!».

На мить здалося, що Жаконя розплющив ліве очко і прошепотів: «Здоровим, здоровим… Буду, буду...».

Вікторія Пилипчук
15 років, 10 клас
село Військове Солонянського району Дніпропетровської області
літературна студія «Віконечко» Військової СЗОШ
керівник Козлова Олександра Олексіївна,
вчитель української мови та літератури

Напишіть відгук