Час іде до волі швидко
Дощ стукає у вікно
А на серці стає тепліше
Бо згадуєм хлопців чорнобривих
За вікном…
Їх зовсім не видно й не чути
Вони десь далеко від нас
Але, що кохання в серці нашім
Зігріває їх що мить, що, час
Де вони?
Вони дуже далеко
Але серце їх тьохкотить
Наче той дзвоник у полі
Та все дзвінко кричить
Милі хлопці чорнобриві
Захищають рідний край
Вони життя своє чарівне
Віддають, що день, за нас.
Наших хлопців чорнобривих
Ми чекаємо з війни!
Ви приходьте, сильні та здорові
Ми будем раді вам завжди!
Ірина Дрозд