Гинуть сини, здіймається біль

Гинуть сини, здіймається біль.
У грудях стискається міцно.
Сльоза на очах з’являється в час,
Коли подих уже недійсний…

Дивлюсь я на хлопців, вони, як один,
Всі красені, очі їх чисті.
В очах я не бачу ні суму, ні ворожби,
А бачу лиш посмішку світлу.

Вони посміхаються, шуткують завжди,
І гинуть вони, як ті птахи.
Не прості птахи, а кремезні орли,
Що до неба злітають, мов боги!

Сльоза на очах, не можу писати.
У горлі щось стискається…
Гинуть красені, гинуть орли,
що навіть не знають страху!

Милі, рідні, ми пам’ятаємо вас!
Ваш подвиг в пам’яті вічно!
Але на душі погано, болить,
І серце стискається міцно!

Ірина Дрозд
2017 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *