Гинуть сини, здіймається біль.
У грудях стискається міцно.
Сльоза на очах з’являється в час,
Коли подих уже недійсний…
Дивлюсь я на хлопців, вони, як один,
Всі красені, очі їх чисті.
В очах я не бачу ні суму, ні ворожби,
А бачу лиш посмішку світлу.
Вони посміхаються, шуткують завжди,
І гинуть вони, як ті птахи.
Не прості птахи, а кремезні орли,
Що до неба злітають, мов боги!
Сльоза на очах, не можу писати.
У горлі щось стискається…
Гинуть красені, гинуть орли,
що навіть не знають страху!
Милі, рідні, ми пам’ятаємо вас!
Ваш подвиг в пам’яті вічно!
Але на душі погано, болить,
І серце стискається міцно!
Ірина Дрозд
2017 р.