Ех! Який був підйом!

Одного разу ми примазалися до армійців і йшли з ними в наступ. Розгорнулися в лінію, за всіма правилами військової науки, як у підручнику.

Попереду танки, за ними піхота, себто, ми, у розгорнутій лаві, а вже за нами кілька БМП.

Наступали через якесь поле.

За ним була посадка, а в ній, мали бути сепари.

Йшли з автоматами напоготові для стрільби «від живота».

І от коли ми підійшли на відстань враження і по нас мали відкрити вогонь, мене аж розпирати почало від бажання заспівати славень.

Ну так придавило, що не втримався.

Заспівав!

І ніхто не підхопив, бо майже всі вже волали «Ще не вмерла», як казали колись, «у єдиному пориві»!

Ех! Який був підйом!

Співаючи, і дісталися до краю поля.

По нас стріляти так ніхто й не став, а коли дійшли до посадки, то виявилося, що сепари повтікали.

Нє, ще напередодні.

То не ми їх налякали 🙂 )))

У 2014-му, взагалі, співали без приводу і з приводу.

Вичитав у Майн Кампфі, що під час Першої Світової німці в атаки ходили зі співами.

Тоді не повірив.

Після тої атаки повірив.

Потім ще раз так само діяли з «Дніпро-1» під Іловайськом, що цікаво, з тим самим результатом.

Сепари правіше, на дорозі засіли…

20.06.2021 р.
Ярема Галайда

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *