Я люблю весну крилату.
Все навколо розквіта.
Прилетів мій друг пернатий,
Що у вирій відлітав.
Дятлик Тук його прозвала.
Жив в садочку, у дуплі.
Його грушка зігрівала,
Від біди оберігала
У шумливому гіллі.
Дятлик Тук був санітаром.
Їв жучків із-під кори.
Шкідників легким ударом
Знищував і говорив:
– Не плодіться, туку-туку!
Все одно я вас знайду!
Тук трудився, стукав-стукав,
Від дерев він гнав біду.
– Милий Туке, – я сказала, –
Глянь, щоб ти спокійно спав,
Я дупло твоє заслала
Пелюстками із троянд.
Крильцями змахнув раденько
І подякував у лад:
– Працюватиму хутенько!
Тож здоровим буде сад.
Будуть яблуньки та грушки
Запашні плоди родить,
Бо ти лікар гарний дуже.
Всіх їх вилікуєш ти.
Прилітай завжди, мій Туке,
Ждуть тебе і сад, і я.
Нагодую свого друга,
Бо птахи – й моя сім’я!
Катерина Чумаченко
12 років, 7 клас
село Військове Солонянського району Дніпропетровської області
літературна студія «Віконечко» Військової СЗОШ
керівник Козлова Олександра Олексіївна,
вчитель української мови та літератури