*  *  *

А там весна! А там тепло!
До неба горнуться дерева.
Людині небагато треба –
відчути Сонце і Добро.

Аби назустріч сміх дітей,
дружини посмішка наївна,
батьків обійми й Україна,
мов серце, берегла тебе.

Щоб друг – надійність і плече,
бабуся – пиріжки та душу,
дід – мудрість Роду, медовушку,
Світ – звуків-запахів причеп.

І як тут стримати щастя крик?!
Хіба що надягнути маски
і очі (з радості й ласки)
нам окулярами прикрить…

Всіх зачинити на замок,
вікно залишивши у Вічність,
щоб кожен з нас побачив вищу
Природу за людський Закон.

 

КОРОНАВІРУС

Усе в цьому світі настачило:
Рай, Пекло – не дивина.
Нове б щось почути, побачити…
Скуштуйте іще кажана!

Уражені коронавірусом:
смак смерті – ціна пізнання.
Прокляття печерним папірусом
в гробниці планети Земля.

Смертельні цілунок коханої
і подихи мами й дітей.
Мечеті, костели та храми
уже не рятують людей.

З біблійських часів заборонене
сильніше за страх небуття.
Сторіччями рідних хоронимо
(за неуцтво плата – життя).

А там у хімічнім костюмі
й медичнім халаті чаклун
штам вірусу в колби фасує:
грип, віспу, тиф, СНІД і чуму.

Тому продають в автоматах,
не каву, а кисень рідкий –
повітря страшніше вдихати,
аніж від заводів дими.

Доведене людство до сказу –
інстинкти дикунські гудуть
(«Забити б камінням заразу»…
Хтось кхекне на власну біду).

І де тут шукати витоки
народу і роду свого –
над картою геополітики
схилились Диявол і Бог.

Владимир Вихляев